АВТОРИ Сергій Дяченко Євген Бондаренко Олена Афанасьєва Макс Афанасьєв ПРОЕКТ МПРМ

Проголошена ціль фестивалю: обміняти цифрову реальність, в якій живе сучасний митець, на гіперреальність "натуральної" природи. Відчути ті бар'єри и кордони, які відділяють "дану" реальність і цифрову реальність від нашої самосвідомості.

ЩО Є ЦИПОВА
В с. Ципова (близько 100 км на північ від Кишинэу) на березі Дністра знаходиться печерний православний монастир, найбільший не тільки в Молдові, але й в цій частині Європи. Чернецьке співтовариство цього монастиря утворилося тут значно раніше, ніж була створена Молдавська феодальна держава. Вважається, що деякі печери були зроблені в крутому березі Дністра в X-XII ст. (по іншим даним - в XVI-XVIII ст.). Період розквіту монастиря - з 1776 року. В радянські часи монастир було зруйновано і закрито. В 1974 році руїни печерного монастиря Ципова було взято під охорону держави, а в 1994 р. тут поновлено церковні богослужіння. Зараз монастир відкрито для відвідувань.

ЛЕГЕНДИ ЦИПОВА
На одному з нерівних берегів Дністра в період античності (IV-III ст. до н.е.) існувала земляна фортеця гето-даків. Місцеві жителі багато розповідають про привиди. Кажуть, що ночами в печерах з'являється жінка в білому - Марія Войкіца, четверта дружина Стефана Великого, легендарного господаря Молдови, з якою він вінчався в цьому монастирі, по іншій версії - це дух першої дружини Стефана Марушки, яка була родом з цих місць. Розповідають також про таємничого "Чорного ченця", який раптово з'являється з нічної темряви. Існує повір'я, що легендарний Орфей в пошуках Еврідики дістався до цих місць і саме в Ципова спустився в Аїд, царство мертвих. Ципова було місцем, де в давнину проходили посвячення воїни-вовки, тобто перевертні. В цих місцях приносили людські жертви Залмоксісу - дакському богу. Навколо монастиря часто з'являються світлові кулі, а при повному місяці часом видно давній замок. Дехто чув людські голоси з-під землі у одного з водоспадів.

НАША ЦИПОВСЬКА РЕАЛЬНІСТЬ
Ми розглядали акцію в Ципова як можливість захоплюючої гри. Гри в стереотип художників, з їх богемною розфокусною метафізикою та своєрідною трактовкою слова "енергетика". Ми очікували від цієї гри того ступеню несерйозності, яка притаманна лише грі з її наперед визначеними правилами й можливістю вийти в будь-який момент часу.
На ці очікування наклалася дійсність з її вето на будь-яке планування й широким полем інтерактивності. Гра в художників розпалася для всієї групи на додаткові ідивідуальні складові: кожен почав грати в свою первинну професію, в протопрофесію, якій його нагородила вузівська система освіти та юнацький утопізм. В результаті з'явилися об'єкти, які несли в собі первинні професійні ознако-навички їх творців: двох архітекторів, фізика і скульптора. Підсумковий артефакт вмістив в себе архітектурне планування з його геометричним дизайном і візуальним функціональним зонуванням, скульптуру, умовно механічні конструкції, плетіння і цілу систему складно пов'язаних між собою оптичних ефектів для сприйняття об'єктів в різні часи доби.

ЗАСАДА
Момент виявлення професійних навичок посеред циповських просторів став хвилююче серйозним контраргументом нашій груповій інфантильності й туристичній заангажованості. Ципова почало впливати на нас не дуркуватою інфернальністю покинутого монастиря, не віртуальною концентрацією своїх міфів та легенд, а, скоріше, відчутною концентрацією труда, зафіксованого відбитками людської діяльності в скельних породах.
Труд, навантаження, дія, протидія, робота - стали для нас квінтесенцією TSIPOVO. Робота як головна складова артефакту, що споруджується. Не від концепції до втілення, а, скоріше, навпаки: від втілення до народження концепції, яка розвивається паралельно процесу.

ВЕРТИКАЛЬ
Визначений в поетичній спадщині образ вертикального просування ("...подняться к небу - вот задача, подняться к небу - вот это труд...") для нас виявився не метафорою, а щоденним процесом, обумовленим потребою виживання і планомірністю робочого моціону.
Життєдіяльність в вертикальній площині.
Сприйняття простору зверху вниз и знизу вверх.
Сам простір з'являється тільки тоді, коли можна піднятися над площиною, над листом, над дігітайзером, над текстом.
Побачити Верх і побачити Низ.
Ми жадібно, як першопроходці, закріпили візуальними домінантами Верх (дерев'яний 3-метровий хрест) і Низ (кам'яний фундамент, комишеві плоти, віддзеркалювачі). Ми умовно намітили стихії (на скалі хрест - вітер, фундамент - земля, плоти - вода, віддзеркалювачі - вогонь і сонце), не стільки для міфологізації, скільки для виділення функціональних зон і для того, щоб задовольнити власні архітектурні амбіції.

ЯК ВОНО, БЛІН, ПРАЦЮЄ.
В 17.10 тінь від двох скель падає на берег таким чином, що освітленим залишається тільки крихітна ділянка - провал між скелями, де років 200 тому був водоспад (потім водоспад висох, і монахи покинули монастир). В 17.20 тінь від хреста на скалі падає в окреслене поплавками коло на воді. В цей момент віддзеркалювачі концентрують потік світла від сонця, що вже заходить, і спрямовує його на монастир. Тільки знаходячись в цей час в темній кімнаті (в одній з монастирських келій верхнього ряду) можна розгледіти тінь хреста на воді (при цьому зовсім не важливо, чи справжня це буде тінь, чи образ, створений в голові спостерігача завдяки галюциногенному ефекту сяючих віддзеркалювачів. Геометрія берегової композиції служить рамкою для галюцинації, яку ми "спіймали", і яка, в свою чергу, виконує роль своєрідного проекту МПРМ (Музеїфікації Привидів Республіканського Масштабу).
Таким чином, проект МПРМ, народжений за безпосередньої участі Ципова і його впливу на авторів, з урахуванням фактору капітальної трудотерапії, в кінцевому варіанті складався з:
- Хреста на вершині скелі (висота 3 метри)
- Системи наведення: 2 віддзеркалювача, 2 плота для фіксації кутів композиції, сплетена з комишу рама на воді, круг з поплавків, ленд-артівське огородження з відносно білих і безвідносно важких каменів.
- Системи спостереження з келії (сплетеної рами і комишевого фіксатора кута зору).
Також в систему входила ФРАНДІБУЛА, ініціатором і творцем якої був панк-скульптор Євген Бондаренко. Ця франдібула, по концепції автора, втілює в собі архетипи зброї і має духовно і візуально захищати печерний монастир від будь-яких вторгнень з зовнішнього світу.